Через кілька днів після початку російського вторгнення в Україну католицький священик нагадав церкві, куди вона має спрямовувати свої молитви.

«Ми сьогодні відчуваємо, що Архистратиг Михаїл з усім небесним воїнством бореться за Україну. Так багато людей з усіх регіонів України звертаються до мене з відчуттям, що: “Ось ми бачили світлих ангелів над українською землею”, – сказав Верховний Архієпископ Української Греко-Католицької Церкви Святослав Шевчук у Києві. – Ми сьогодні молимося: “Архистратиже Михаїле і все небесне воїнство, всі небесні сили безплотні, воюйте за Україну! Скиньте того диявола, який напастує на нас, вбиває, несе розруху і смерть!”».

Зображення та посвячення Архангелу Михаїлу, небесному покровителю столиці й усієї України, можна знайти по всьому Києву. І хоча жорстокість російських атак призвела до того, що сотні людей загинули, а мільйони попрямували до кордонів країни, українці вразили весь світ своїм опором, рішучістю і стійкістю, які, можливо, частково підживлюються захопленням цим войовничим архангелом.

Найвідомішим знаком поваги до нього є бронзово-золота статуя на Лядських воротах на площі Незалежності, які були основною фортифікаційною спорудою столиці під час облоги Києва монголами у 1240 році. Михаїла з мечем і щитом зображено на гербі Києва та в багатьох місцях по всьому місту. Радянська влада ненадовго замінила цього небожителя каштановим листом. Назад на герб столиці Михаїл повернувся 1995 року.

Київ також пишається величним громадським парком, який називається Володимирська Гірка. У цьому парку є фонтан, присвячений Михаїлу Архангелу. По колу встановлені дракони, з пащ яких б'є вода, а на дзвоні можна побачити київські собори та монастирі. Над ними ніби ширяє велика фігура Михаїла, що тримає щит і меч.

Можливо, найбільша фігура на його честь встановлена на Михаїлівському золотоверхому соборі, який є пам'яткою національного рівня та належить новоствореній Православній церкві України, нещодавно визнаній Вселенським Патріархатом у Константинополі. Деякі частини цього комплексу було відновлено після того, як у 1935 році їх зруйнувала Радянська влада.

Реконструкція тривала десятиліття. Будівництво собору було завершено 1999 року, але лише 2006 року Росія повернула оригінальні мозаїки та фрески, які раніше були вивезені до Москви.

Серед будівель комплексу – історичний монастир (лавра), споруди якого, особливо золоті бані, виконані у візантійському стилі та у стилі українського бароко. Коли ці християнські споруди було відновлено, а в деяких випадках і збудовано заново, багато хто вважав це визначною подією в історії українського православ'я та міста Києва. Деякі релігійні лідери назвали це «свідченням непереборної духовної сили українського народу».

Про ангелів

Слово ангел походить від грецького angelos. Це слово часто використовується як еквівалент давньоєврейського слова, що означає «посланець», але у Старому Заповіті ним також називаються духовні істоти. Наприклад, у Септуагінті є вірші (Пс . 8:5 / MT (масоретський текст) 8:6; Дан. 3:25 / LXX (Септуагінта) 3:92 та ін.), коли грецьке слово angelos є перекладом давньоєврейського слова, що означає «Бог». Починаючи з п'ятого століття християни почали складати ієрархію цих істот.

Найвищі форми мешканців духовного світу знаходяться найближче до Бога, це серафими, херувими та престоли. У друге коло входять панування, влада та сили, які є небесними правителями. У третьому, найнижчому колі живуть початки, архангели і ангели, що виконують функції небесних провідників, захисників і посланців, які звертаються до людей.

У Новому Заповіті, як я вказую у своїй книзі «Путівник з християнського мистецтва», архангели були присутні практично при кожній великій події в житті Ісуса, від Благовіщення до Воскресіння. Будучи небесними посланцями, провідниками і захисниками войовничої церкви на землі, архангели були символічними для християнської традиції, особливо у Середньовіччі».

Article continues below

Free Newsletters

More Newsletters

У Старому Заповіті ангели наповнюють Божі небесні двори і є Його слугами. Їх посилали, наприклад, охороняти вхід до Едемського саду, захищати праведних, карати винних і навіть передавати божественні послання людству. Херувими та серафими охороняли Божий престол, служили окрасою Соломонового храму й захищали ковчег заповіту.

Ім'я Михаїл давньоєврейською означає «як Бог» чи «хто як Бог?». Деякі дослідники вважають, що він вперше з'являється в Книзі Ісуса Навина, якраз перед битвою за Єрихон, коли ангел представився ізраїльському вождеві як «вождь Господнього війська», а «витягнений його меч у руці його» (5:13–14).

У Книзі пророка Даниїла у видінні Гавриїл розповів Даниїлові, що Михаїл допоміг йому перемогти царів перських (10:13). Нижче в тому ж розділі (в. 21) Гавриїл називає Михаїла «вашим князем», а в 12:1 каже, що це «той князь, що стоїть при синах твого народу».

Цікаво, що Михаїл не є князем якогось певного місця чи речі; такими не є й інші архангели, також названі «князями» або «святими». Натомість зазначений термін використовується як титул – оскільки Бог Отець є Царем небес, то й ті, хто знаходяться нижче Його за становищем, названі князями.

У Новому Заповіті, в Юди 9 сказано, що Михаїл сперечався з дияволом про тіло Мойсея. Тут він закликає Господа, щоб Він заборонив дияволу, і це формулювання заборони використовувалося у пізнішій християнській традиції для вигнання бісів. (Католицька Церква використовує особливу молитву до Михаїла при виконанні ритуалу вигнання бісів.) А в Одкровенні 12:7–9, коли в небі починається війна, ми бачимо, що Михаїл та його ангели борються з Сатаною та його ангелами і скидають їх на землю.

Завдяки цим агресивним та войовничим образам Михаїл мав серед ранніх християн репутацію воїна. Християни вважали Михаїла ватажком церкви войовничої у постійній боротьбі віруючих проти диявола і тогочасні боротьбі проти гонінь.

У джерелах, залишених святими отцями, Михаїла ідентифіковано як стовпа хмари вдень і стовпа вогню вночі під час виходу євреїв з Єгипту. Також вони вказують на Михаїла як на Божого головнокомандувача, який знищив 185000 ассірійських воїнів (4 Царів 19:35); як на вершника, який ударив і вбив Геліодора біля храмової скарбниці (2 Макавеїв 3:24–26); як на захисника трьох євреїв у вогняній печі (Дан. 3:22–25); як на ангела, що переніс Авакума за волосся з Юдеї до Вавилону, щоб він віддав їжу Даниїлові, що був у ямі з левами (Дан. 14:33–37).

Хоча Михаїла Архангела сприймають, в основному, як воїна, він також має репутацію того, хто пояснює сни, творить чудеса і зцілює. Ранні приклади здатності Михаїла відкривати значення снів і зцілювати видно в грецьких магічних папірусах, у яких у різних заклинаннях чародій закликає ангелів, таких як Михаїл, щоб вони виконали його особисті прохання.

Відповідно до православної традиції, Костянтин збудував святилище, присвячене архангелу в одному з сіл на північ від Константинополя. Це святилище відоме під назвою Михаїліон, і згодом воно стало моделлю для будівництва православних церков.

А саме місце асоціювалося з цілительними водами. Згідно з православними переказами, Михаїл допоміг одній людині зцілити його німу дочку, для чого уві сні він сказав цій людині, що його дочка має випити води з джерела. Внаслідок цього і батько, і дочка звернулися до Христа. В іншому випадку, згідно з одним переказом, Михаїл повернув церкві воду, чим врятував віруючих після того, як група язичників перекрила подачу води. Згідно з іншим переказом, язичники, навпаки, намагалися об'єднати дві річки й затопити будівлю церкви, але Михаїл розсік скелю, і вся вода пішла в ущелину, не пошкодивши храм. Але незалежно від оповіді, джерело, що виникло внаслідок цього дива, зцілювало і відновлювало хворих.

Article continues below

Також вважається, що Михаїл відповів на молитви Святого Григорія Великого, який просив зупинити чуму, що мучила Рим наприкінці шостого століття. Григорій побачив у видінні Михаїла, що вкладав свій меч у піхви на вершині Мавзолею Адріана, і був упевнений, що це означало закінчення пандемії. На честь Михаїла Григорій перейменував мавзолей і навалив його Замком Святого Ангела (Castel Sant'Angelo). Монументальна скульптура Михаїла, що вкладає свій меч у піхви, і досі знаходиться на будівлі.

Перекази як східного, так і західного християнства стверджують, що Михаїл переносить душі померлих віруючих на небо як після смерті, так і під час останнього суду. Відповідно, він приніс Марії пальмову гілку, як знак того, що Господь скоро забере її до Себе (проте деякі православні церкви вважають, що Богородицю перед її успінням відвідав Архангел Гавриїл). Також вважається, що голос Михаїла був одним із голосів, які чула Жанна д'Арк. Михаїл також є небесним покровителем хворих, солдатів і душ усіх християн. Його ім'я часто призивається в битвах і під час небезпеки в морі.

Спадщина Михаїла

Багато вірувань, традицій та положень вчення про Михаїла з'явилися у перші століття поширення християнства.

Коли багато віруючих страждали від жорстоких гонінь, частина християн вірила в близьке Друге Пришестя, коли Христос прийде на чолі небесного війська й переможе Диявола та всіх ворогів Божих на землі. Тоді буде встановлено нове царство Бога, а християни отримають досконале тіло й житимуть у вічному мирі й процвітанні під Божим захистом. З огляду на біблійний опис Михаїла, історичні та літературні згадки про нього припускали його важливу роль у конфронтації останнього часу.

Після розколу в 1053 році між східною і західною церквою, в описі Михаїла католицькою церквою, що часто бере початок у Писанні, простежуються чотири головні тенденції.

По-перше, Михаїл зображується захисником церкви. Крім того, він є ватажком Божого воїнства. Як командувач він бореться і долає сили пекла, як у космічному, так і в індивідуальному плані, у випадках, коли людина страждає внутрішньо, розриваючись між добром і злом. Михаїл також зважує душі у Судний День. Цей його обов'язок відображено в його зображеннях на іконах, де часто показані різні ваги. І, нарешті, церква сприймає Михаїла як ангела смерті, тобто істоту, яка переносить душі померлих на небо. Перед смертю людини Михаїл пропонує душі можливість покаяння. День Архангела Михаїла у католицькій традиції випадає на 29 вересня.

Католицька церква більше наголошує на перемозі Михаїла над Дияволом у битві за душу християнина. Православна ж церква часто закликає архангела в молитвах і просить захисту від вторгнення ворогів та громадянської війни, а також допомоги у перемозі над ворогами на полі бою.

Костянтин Великий стверджував, що Михаїл з’являвся йому у видіннях, допомагав у битвах та захищав міста від нападу. Російська православна церква шанує Михаїла поряд з Марією і вважає, що разом вони становлять Божу армію, що особливо захищає міста, храми та монастирі.

І хоча його, як і інших ангелів, називають Святим Михаїлом, католицька церква формально не канонізувала його. Замість цього, просто тому, що він знаходиться поруч із Богом і командує небесним військом у битві проти Сатани/Диявола/Люцифера, він вважається святим, який здатен допомагати християнській душі і навіть із Божою допомогою творити чудеса. День Михаїла у православній традиції припадає на 8 листопада.

Article continues below

Можливо, нічого дивного немає в тому, що протестанти не мають послідовного цілісного уявлення, про Михаїла. Це не означає, однак, що вони не вважають важливим те, що про ангелів і, зокрема, про Михаїла говорить Біблія. Серед євангельських християн поширене уявлення про роль ангелів як невидимих помічників віруючих. П'ятидесятники, наприклад, згодні з тим, що Михаїл грає провідну роль, але вони вважають, що він, поряд з іншими ангелами, є однією з небесних істот, що беруть участь у духовній боротьбі добра зі злом. Слід зазначити, що більшість протестантських деномінацій на підставі біблійних описів Михаїла вважають його архангелом. Як пише Біллі Грем у своїй книзі «Ангели», «він є ангелом над усіма ангелами». Тим часом, англікани та методисти вважають, що архангелів чотири – Михаїл, Рафаїл, Гавриїл та Уріїл.

Деякі (наприклад, Адвентисти сьомого дня, Свідки Єгови та Святі останніх днів) дотримуються особливих поглядів. Адвентисти сьомого дня вважають його одним із проявів Ісуса. Іншими словами, Михаїл – одне з імен Ісуса на небесах, тобто до Його втілення й після воскресіння. Святі останніх днів стверджують, що Михаїл – це Адам, Стародавній Днями, патріарх роду людського.

Художнє представлення

Рання християнська іконографія використовувала образи крилатих істот, що охороняють царські палаци Ассирії та Вавилону. Ось цитата з моєї книги «Путівник із християнського мистецтва»:

«Станом на початок четвертого століття ангелів вже зображали у вигляді чоловічих постатей, зазвичай без ніг, одягнених у білий плащ поверх туніки. У ранньому християнському мистецтві вони не мали крил, які, проте, стали нормою на початку п'ятого століття.

У Високе Середньовіччя ангели були одягнені вже більш елегантно (залежно від становища в ієрархії) й набули андрогінних рис. І хоча про ангелів превалювало уявлення як про істоти безстатеві, художники епохи ренесансу зображували їх у вигляді чоловічих фігур з ніжними рисами обличчя, довгим волоссям і зодягненими в сучасний одяг (що в сукупності робило їх більш доступними для людини). У міру того, як межі між ангельськими сферами ставали все більш розмитими, поряд з адаптацією греко-римського мистецтва, запропонованою художниками ренесансу, у християнському мистецтві стали з'являтися ангели й у вигляді маленьких пухких діточок з крильцями».

Михаїла художники часто зображують у обладунках, як головнокомандувача небесного воїнства. У руці архангел тримає меч. В іншій руці він може тримати доповнюючий або навпаки протилежний символ, наприклад, спис, щит, гілка фінікової пальми або білий прапор (на якому може бути або не бути намальований червоний хрест).

На противагу цьому візантійські ікони зображують Михаїла з кулею в одній руці й палицею в іншій. Часом він стоїть на лежачому тілі людини. При цьому в піднятій лівій руці він тримає дитину, яка символізує людську душу.

У ранньому християнському та візантійському мистецтві на голові він мав шолом із крилами, на ногах сандалії, а в руці він тримав кадуцей, як Меркурій чи Гермес. На початку Середніх віків Михаїла представляли у вигляді мужнього юнака, одягненого в обладунки, який тримав у руці меч, спис, піку або ваги; біля його ніг лежав дракон чи Сатана.

Таким чином, Архангел Михаїл у християнському мистецтві зображений у різних стилях та з регіональними відмінностями.

Говорячи про сучасну Україну, слід зазначити, що зараз зображення Михаїла як командувача святого воїнства Божого на іконах в українських православних церквах змішалися з іншими образами, які можна бачити як у церквах, так і під час публічних процесій. На той час, коли були споруджені скульптури Михаїла, його художній образ поєднував у собі і східні, і західні впливи.

Article continues below
Захисник земель українських

Війна, де на кону стоять серйозні геополітичні, як, втім, і релігійні ставки, триває вже два місяці, і Росія продовжує тиснути на Україну. Колись, у 980 році, людина, названа пізніше Володимиром Великим, об'єднала під своїм правлінням Русь, землі якої розташовувалися на території, де зараз розташовані деякі регіони сучасних України, Росії та Білорусі. Коли він став християнином, він приніс на ці землі віру, а Київ став столицею цієї нової християнської імперії.

Через кілька сотень років місто було атаковане монголами, й багато людей перемістилися на північ. У Москві, своєю чергою, зародилася й почала розвиватися Російська православна церква. 1686 року патріарх Константинополя, який серед православного духовенства вважається першим серед рівних, помістив Київський патріархат під керівництво Московського патріархату. Так було до 2018 року, коли це рішення було скасоване.

Російський президент Володимир Путін, як і керівництво Російської православної церкви в Москві, намагаються заявляти, що київське християнство належить Росії. (У 2016 році Путін поставив пам'ятник Володимиру Великому неподалік Кремля, щоб показати, що Росія є справжньою спадкоємицею Володимира.) Але сьогодні багато українців моляться і просять Бога захистити їх від Росії, а також звертаються з цим проханням до захисника земель українських Архангела Михаїла.

Як сказав Верховний Архієпископ Української Греко-Католицької Церкви Святослав Шевчук: «Тут у Києві ми відчуваємо, що покровителем нашого міста є Архістратиг Михаїл, який кличем “Хто як Бог?” скинув у безодню Люцифера, того, хто повстав проти Божої істини, проти провідника диявольського війська».

Діана Апостолос-Кападона є почесним професором релігійного мистецтва та історії культури, а також директором Програми досліджень католицизму Джорджтаунського університету. Вона була охрещена в Елладській православній церкві й до сьогодні є її членом.

Додаткові дослідження – Родольфо Гальван Естрада III.

[ This article is also available in English and русский. See all of our Ukrainian (Українська) coverage. ]