Несподівана втіха батькам від Еклезіаста

На останньому церковному форумі, темою якого були діти та технології, я розповіла (не називаючи імен) про свій приклад невдалого виховання підлітків. І навіть коли я лише переказувала цю давню історію, я відчула напад паніки, так само, як я відчувала його тоді, коли ці події відбувалися насправді.

Ніщо так не породжує в нас страху, як ситуації, коли ми відчуваємо, що наші батьківські обов'язки стикаються з холодною реальністю нашого світу. І сьогоднішні батьки мають свою частку цілком виправданого страху.

З урахуванням поширення різних соцмереж, змін у сексуальній етиці, скандалів із сексуальними домаганнями, пандемії, порнографії та інших труднощів, консенсус полягає в тому, що сьогодні виховувати дітей важко. Батьки-християни налякані, можливо, більше, ніж я бачила за 25 років свого служіння.

Ми хочемо захистити дітей від спокус і шкідливого впливу, але виконати це завдання здається неможливим. Ми почуваємося безпорадними, коли пливемо через ці невідомі води, а праворуч і ліворуч ховаються страшні чудовиська. Але коли я перебувала в епіцентрі всіх своїх батьківських страхів, Господь нагадав мені про завжди актуальну допомогу, яка може служити нам компасом. Він нагадав мені про те, що не змінюється.

Чи є труднощі моїх дітей із технологіями й тиском із боку суспільства чимось безпрецедентним? З одного боку, так. Але якщо глянути на них уважніше, то виявиться, що це старі труднощі в новій обгортці. Автор книги Еклезіаста доклав чималих зусиль, щоб донести до нас думку, що немає нічого нового під сонцем.

Мене ця думка завжди трохи пригнічувала, але в неспокійні часи вона виявилася тією стабілізуючою силою, яка була мені так потрібна. Ці проблеми не були безпрецедентними. І ці води не були невідомими. Вічний Бог дивиться на це нове покоління, але не бачить якихось нових проблем. І не тільки це. Він готовий, як і завжди, бути вірним по відношенню до цього та всіх інших поколінь.

Чи були приречені мої діти не встояти перед спокусами? Слава Богу, ні. Я дуже вдячна Богові за втіху з 1 Кор. 10:13, де говориться, що Він завжди дає полегшення, щоб ми могли перенести спокусу. Але при цьому, виховуючи підлітків, я звернула увагу ось на цю частину 13-го вірша: «Досягла вас спроба не інша, тільки людська». Спокуси цього покоління не є новими чи непередбачуваними. Вони такі самі старі, як і історія людства.

Те, що здається нам безпрецедентним, є просто іншим механізмом учинення старого гріха, сучасним способом піддатися давній спокусі. Технології дають нам нові способи піддатися спокусі хтивості. Культурні тенденції дають нам нові способи піддатися спокусам самовизначення, свавілля та самошанування. Батьків це турбує, але вони повинні пам'ятати, що всі ці спільні для всіх людей гріхи йдуть ніби в комплекті з полегшенням, яке дає Бог.

Усі покоління батьків борються зі страхами, як виправданими, так і невиправданими. Але я підозрюю, що батьки-християни минулих поколінь, які ростили дітей у часи голоду, гонінь, бідності, морів і воєн, поставили би під сумнів винятковість труднощів, які стоять перед нашим поколінням.

При цьому ті ж глибини премудрості, які були доступні їм, доступні й нам. Бог дає нам і нашим дітям те саме звільнення від загальнолюдських спокус. Той же Бог, який був скелею та фортецею для них, є скелею та фортецею й для нас.

Ми не можемо захистити дітей від світу настільки, наскільки нам цього хотілося б. Але що ми можемо зробити, так це виховувати дітей із правильним страхом, будучи обізнаними про навколишні ризики й укорінені в благоговінні перед Богом.

Як зазначив Тім Кіммел, наше завдання полягає не в тому, щоб виростити дітей, які перебувають у безпеці, а в тому, щоб виростити сильних дітей. У дітей добре розвинений «духовний нюх». Вони можуть відчувати наш страх. А ми під час щоденного спілкування з ними маємо бути джерелом пахощів Христових. Тому коли ми виховуємо дітей, давайте керуватися не страхами свого покоління, а страхом Господнім.

Страх Господній – це початок премудрості. Батьки, які керуються правильним страхом, будуть джерелом виразних пахощів, якими повинні бути оточені діти, щоб вирости сильними в світі, який є, був і завжди буде небезпечним.

І коли ми як батьки показуємо приклад спокою перед невизначеністю й приклад мудрості перед спокусою, ми запрошуємо своїх дітей до володіння такою ж силою характеру. Ми пропонуємо їм мати такий страх, який вони повинні мати в цьому віці.

Джен Вілкін – дружина, мама та викладачка біблійних дисциплін. Вона є авторкою книг «Жінки світу» та «Немає подібного до Нього». Її Twitter: @jenniferwilkin.

[ This article is also available in English,  Português,  简体中文,  Indonesian,  繁體中文, and русский. See all of our Ukrainian (Українська) coverage. ]