Українській церкві потрібна підтримка. Підтримка також потрібна пастирям Тіла Христового. Часто вони губляться в газетних заголовках та воєнній статистиці. І їхні слова не передають усієї глибини труднощів, з якими вони стикаються.

Christianity Today попросила українських євангельських лідерів відкрити для читачів завісу над їхнім світом, розірваним війною. Кожен із них поділився віршем із Біблії, який допомагає їм зберегти твердість духу, молитовними потребами як щодо їхніх власних проблем, так і щодо більш глибоких духовних прагнень, а також порадою для читачів щодо того, як вони можуть допомогти.

Тарас Дятлик, директор із взаємодії у Східній Європі та Середній Азії Scholar Leaders International:

Наразі він займається допомогою українським семінаріям і бачить три рівні потреб. Найбільш термінові потреби полягають у порятунку життя студентів, персоналу та викладачів, для чого їх потрібно евакуювати та перемістити у безпечне місце. Через два тижні або близько того їхня ситуація має стабілізуватися, і для цього їм потрібно знайти місце для довгострокового проживання та роботи. А потім, залежно від того, як розвиватиметься обстановка на фронті, потрібно вирішити, як їм продовжувати теологічну освіту.

Вірш із Біблії, який допомагає йому зберегти твердість духу:

Марк 14:27–28. «Уражу пастиря, і розпорошаться вівці. По воскресінні ж Своїм Я випереджу вас в Галілеї».

Іноді ми з Ісусом не тому, що йдемо за Ним, а тому, що Він Сам прийшов до нас, от як зараз під час цієї жорстокої війни з Росією. І Він запитує нас, як питав Петра біля Галілейського моря: «Чи любиш ти Мене?» (Івана 21:16-17). Але питає Він це після сніданку, коли він допоміг вирішити наші першочергові потреби. І навіть якщо ми зробимо щось не так під час цієї війни, ми можемо розраховувати на Його дружбу, яка здатна відновити нас.

За що він молиться:

Я молюся за свою дружину та інших дружин, які відмовилися евакуюватися, коли їхні чоловіки вирішили залишитись. Також я молюся, щоб ця війна пробудила людське сумління та церковну теологію. Ми більше не можемо звеличувати націоналізм, заради якого часто зневажаються інші люди, а зараз у Росії багато християн саме так і роблять.

Олександр Гейченко, президент Одеської богословської семінарії:

Місія «Єдиний світ» вже кілька десятиліть співпрацює з ОБС, розташованою на українському узбережжі Чорного моря. Колеги Гейченка перетворюють свої кампуси на місця, де біженці можуть знайти притулок. Йому ж доводиться думати про те, як евакуювати персонал і студентів та забезпечити їх усім необхідним.

Вірш із Біблії, який допомагає йому зберегти твердість духу:

1 до коринтян 12:26–27. І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться. І ви тіло Христове, а зосібна ви члени».

Минулої неділі ми брали участь у Вечері Господній, вперше після початку війни. І кульмінацією стало ототожнення себе зі страждаючими братами та сестрами. У деяких із них близькі виїхали до сусідніх країн і все ще шукають притулку, а хтось загинув під час атак на українські міста. Але коли я взяв хліб, я знав, що є частиною Тіла Христового.

За що він молиться:

Я молюся ніби крізь майже фізичний біль. Замість того, щоб займатися справами семінарії, я надаю волонтерську допомогу постраждалим. Наше життя зруйноване, наші душі спалені, і кінця цьому не видно. Щоб відновити цілісність країни, потрібно, щоб Бог дав світові духовне бачення та моральну ясність. Тоді ця буря може обернутися проти агресора й розсіяти його.

Юрій Кулакевич, директор з іноземних зв'язків Української церкви християн віри євангельської:

Кулакевич керує найбільшим союзом харизматичних церков в Україні та бере участь в адміністративній роботі з надання допомоги евакуйованим громадянам через церкви, що знаходяться у регіонах. Завідувачі складів, оператори контактних центрів, бухгалтери, кухарі, водії є частиною невидимої роботи, що забезпечує можливість надання безпосередньої фізичної та духовної допомоги.

Article continues below

Free Newsletters

More Newsletters

Вірш із Біблії, який допомагає йому зберегти твердість духу:

2 до коринтян 6:9–10. Ми «незнані, та познані; як умираючі, та ось ми живі; як карані, та не забиті; як сумні, але завжди веселі; як убогі, але багатьох ми збагачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо».

Незважаючи на численні проблеми, ми повинні пам'ятати, що сьогодні день порятунку. Ми, може, й не відчуваємо цього, але в Христі ми маємо достатньо, щоб розкрити наші серця для служіння оточуючим.

За що він молиться:

Я молюся за надприродне відновлення, коли вночі не вистачає часу на сон. Усі роблять усе від них залежне – у фізичному, психологічному та духовному плані, але декому, особливо молоді, треба якось позбавлятися посттравматичного стресу. Серед темряви війни я молюся за євангелізацію народів Російської Федерації, за те, щоб вони дізналися про Євангелію, приховану за чорними рясами православних священиків.

Вадим Кулінченко, місіонер в організації «Наша спадщина»:

Кулінченко займається євангелізацією в Кам'янці, за 230 км на південь від Києва, а тепер ще й постачанням продуктів харчування, ліків, предметів гігієни та пального для людей, що тікають від війни. Також він з вірою працює над залученням коштів на подальше відновлення України.

Вірш із Біблії, який допомагає йому зберегти твердість духу:

Марк 14:35–36. «І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година. І благав Він: Авва-Отче, тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!... А проте, не чого хочу Я, але чого Ти».

Ми можемо й навіть повинні принести до Бога наші щирі запитання та переживання, щоб не впасти у спокусу й не втратити мир і не почати ненавидіти росіян. Але як тільки ми віддамо своє життя Богові, ми повинні приймати й слідувати відповідям, які Він дає нам.

За що він молиться:

Я молюся за ясне керівництво Боже щодо того, чи потрібно мені вивозити свою сім'ю з України. Наш центральний регіон зараз у безпеці, але все може швидко змінитись. Євразія й Близький Схід є епіцентром Божих пророцтв про останній час, тому нам потрібне розуміння того, що нам робити зараз і що треба буде робити під час майбутніх страшних подій.

Руслан Малюта, координатор стратегічних зв'язків проекту «Одна надія»:

Малюта розвиває міжцерковну співпрацю та поширення Писання серед дітей. Крім того, він пов'язаний з християнськими організаціями, які надають допомогу сиротам і дітям без супроводу у евакуації з місць, які зазнали російського нападу. Він народився в Києві, але зараз переїхав разом із сім'єю до Західної Європи і продовжує служіння.

Вірш із Біблії, який допомагає йому зберегти твердість духу:

Івана 8:31–32. Ісус сказав: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить».

Якщо ми дійсно йдемо за Ісусом, ми здатні розуміти те, що відбувається. У засобах масової інформації ми бачимо протилежні точки зору, але це війна, її автор – Путін, а її метою є зруйнувати Україну як вільну країну й зламати наш дух. І якщо війну не зупинити, вона зрештою перекинеться й на решту Європи.

За що він молиться:

Я молюся за батьків дружини, що залишилися в Києві, і за мудрість, щоб ми могли наставляти наших п'ятьох синів у цей неспокійний час. Але окрім проблем з Росією, ми повинні молитися, щоб брехня та обман, що супроводжують багато сучасних проблем, особистостей та подій, підштовхували християн до того, щоб вони навчалися у Христа, як у таких обставинах бути світлом для світу.

Article continues below

Максим Оліферовський, керівник проекту в Multiply Ukraine:

Менонітська місія діє при центрі «Нова надія» в Запоріжжі, за 65 км від АЕС, контрольованої зараз російськими військами. Оліферовський допомагає помісним анабаптистським церквам, які продовжують служити у своїх містах та селах, в евакуації та розміщенні біженців у країнах Східної Європи.

Вірш із Біблії, який допомагає йому зберегти твердість духу:

Псалом 10:5. «Господь випробовує праведного, а безбожного й того, хто любить насилля, ненавидить душа Його!»

Всюди навколо нас в Україні ми бачимо смерть, і ми молимося, щоб Бог це зупинив. Але ми можемо отримати підбадьорення, тому що знаємо, що Бог теж ненавидить таке насильство, і в потрібний час буде праведно судити тих, хто його чинить.

За що він молиться:

Я молюся, щоб моя сім'я пережила труднощі, через які ми проходимо, а також, щоб ми мали мудрість щодо того, як продовжувати наше служіння людям. Але ми молимося і про чудо, про те, щоб Бог, задовольняючи фізичні потреби людей, давав також і мир їхнім душам, щоб через це прославилося Його Ім'я.

Сергій Рахуба, президент Місії Євразія:

Свою мету організація бачить у підготовці лідерів євангельських церков у 12 країнах колишнього Радянського Союзу, а також в інших країнах зі значною часткою російськомовного населення. Зараз Рахуба знаходиться в Молдові та керує постачанням продуктів харчування та ліків, організацією поселення біженців і пасторською опікою у тих містах Східної Європи, куди стікаються біженці. В Україні, за його словами, є близько 1000 волонтерів, які допомагають тим, хто виїжджає, та тим, хто залишається в зонах військових дій.

Вірш із Біблії, який допомагає йому зберегти твердість духу:

Ісая 43:2. «Коли переходитимеш через води, Я буду з тобою, а через річки, вони не затоплять тебе, коли будеш огонь переходити, не попечешся, і не буде палити тебе його полум'я».

Легко довіряти Богові, коли нічого не відбувається. Але коли ми знаходимося в самому епіцентрі зла, що змітає все навколо, саме в таких ситуаціях ми маємо покладатися на Бога. Серце кровоточить, але любов Ісуса сяє крізь хмари трагедій, тому ми можемо отримати надію та радість.

За що він молиться:

Я молюся за силу та сміливість у лідерстві. Я не можу бути в Україні, але там мої співробітники та друзі, деякі з яких організовують харчування для постраждалих у найнебезпечніших місцях, а Луцьк, де знаходиться наш центр, минулої ночі був підданий артобстрілу. Але це не лише політичне питання, зараз відбувається духовна атака на церкву. І оскільки ресурси церкви є дуже обмеженими, я молюся, щоб Бог показав Свою силу і щоб засяяло Євангеліє.

Микола Романюк, старший пастор Ірпінської біблійної церкви:

Романюк керує найбільшою баптистською церквою в передмісті Києва, яке називають українським «Уітоном», і ось зараз через російський напад він зі своєю церквою був змушений переміститися у безпечніше місце. Але й тепер, в розсіянні, церква підтримує як своїх членів, так і невіруючих людей, а також партнерські церкви у Вінниці та Рівному, які приймають безліч евакуйованих.

Вірш із Біблії, який допомагає йому зберегти твердість духу:

Екклезіяст 3:8. «Час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!»

Зараз час ненависті та війни. Любов до ворога, що прийшов зі зброєю, полягає в тому, щоб змусити його повернути назад, і ті, хто не був мобілізований до армії, повинні робити це духовно – у безперервній молитві. І коли знову настане час любові та миру, ми намагатимемося відновити стосунки з російськими віруючими, які визнають свій гріх мовчання у розпал братовбивства.

За що він молиться:

Я молюся за своє серце, подібно до того, як це робив Давид, оточений такою ж армією людей обману та кривди (Пс. 42:1). Молодого брата, члена нашої церкви, було вбито прямо на вулиці, коли він допомагав іншим. А наші міста страждають від щоденних бомбардувань. Я молюся за тих, хто застряг серед холоду та снігу, а також за християн-біженців, щоб вони знайшли духовне спілкування там, куди були змушені тікати.

Article continues below

Валентин Синій, президент Таврійського християнського інституту:

ТХІ знаходиться в захопленому росіянами Херсоні, портовому місті неподалік Кримського півострова. Кампус інституту можуть перетворити на казарми. Синій більше не може займатися семінарською освітою, тому він переключився на евакуаційні роботи та постачання найнеобхідніших товарів церквам у контрольованих Росією регіонах України.

Вірш із Біблії, який допомагає йому зберегти твердість духу:

1 до коринтян 15:51–52. «Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось».

Зараз важко знайти потрібне місце в Писанні, яке б заспокоїло наші серця. Але я згадав цей вірш, коли залишав своє рідне місто і чув, як позаду вибухали ракети. Ця війна змінює нас на краще, і ми вже ніколи не станемо такими, як були.

За що він молиться:

Я молюся за свою сім'ю серед цього емоційного пекла, через яке ми проходимо. Минулої ночі ми майже не спали, у нас було харчове отруєння, дружина мого брата зараз хворіє, а лікарі та лікарні далеко. Але коли я бачу цей грішний світ і царство руйнування, я прошу Бога, щоб якнайбільше людей засудили гріх війни. Нам потрібно, щоб Царство небесне прийшло та відновило початкову мету творіння.

[ This article is also available in English español Português Français 简体中文 한국어 Indonesian 繁體中文, and русский. See all of our Ukrainian (Українська) coverage. ]