Jump directly to the Content

News&Reporting

Фотографії Біблійного поясу України, який постраждав, але не знищений

Після відходу російських військ із передмість Києва євангельські християнські організації, розташовані в Ірпені, беруть приклад із церкви з Дій Святих Апостолів 8, яка знаходиться в розсіянні, але тримається.
English简体中文繁體中文русский
Фотографії Біблійного поясу України, який постраждав, але не знищений
Image: Джоел Керілет
Одна з баптистських дочірніх церков, пошкоджена під час російського вторгнення.

Служіння в Ірпені, Україна, розвивалося так добре.

За останні десять років населення північно-західного передмістя Києва виросло до 90000 осіб, а Ірпінська Біблійна Церква (ІБЦ) росла разом із містом. Кількість членів церкви збільшилася до 700 осіб, крім того, у церкві було близько 300 дітей. У 2019 році 12 членів церкви заснували дочірню церкву в мікрорайоні «Нові квартали», де в багатоквартирних будинках проживало 15000 українців, але не було жодної церкви.

Спочатку нова церква збиралася в підвальному приміщенні офісу, а минулого грудня в банку було придбано окрему будівлю. Члени церкви були раді своєму приміщенню, оскільки приміщень, які можна було б узяти в оренду, не вистачало. Перший поверх вміщав до 200 осіб, і це відкривало перспективи зростання для громади, яка на той момент налічувала 60 осіб.

Через три місяці Росія вторглася до України.

Першим із передмість постраждав Гостомель, де знаходився аеропорт. Атака на Ірпінь та сусідню Бучу з наміром оточити Київ розпочалася 27 лютого.

Старший пастор Ірпінської Біблійної Церкви Микола Романюк тоді був у США, а його родина переїхала на захід України. Він повернувся 5 березня, але того ж дня йому довелося виїхати, оскільки в Ірпінь тоді вперше ввірвалися російські танки. Наступного дня одного з членів церкви, який повернувся до міста, щоб допомагати в евакуації населення, було вбито разом із жінкою та її двома маленькими дітьми, коли російська армія накрила артилерійським вогнем гуманітарний коридор. Про це розповіла Нью-Йорк Таймс, кореспондент якої став свідком трагедії.

До 14 березня Росія окупувала половину міста, в тому числі той квартал, де знаходиться дочірня церква ІБЦ. Будинок молитви самої Ірпінської Біблійної Церкви залишився неушкодженим, але 200 її членів виїхали до 20 різних європейських країн, а ще 500 були розпорошені по різних містах на заході України. Романюк разом із близько 70 іншими членами церкви опинився в Рівному, за 320 км на захід від Києва. Богослужіння стали проходити онлайн, а найстійкіші члени церкви намагалися служити 4000 городян, що залишилися в Ірпені, більшість із яких були людьми похилого віку.

Звірства російської армії призвели до загибелі десятків людей.

16 березня Україна розпочала контратаку. Українська армія визволила місто 28 березня. Але в Бучі бої тривали ще два дні, й у цей час Росія підвищила інтенсивність ракетних обстрілів Ірпеня, які, судячи з усього, мали хаотичний характер. Одна з ракет улучила в будівлю дочірньої церкви ІБЦ, зруйнувавши дах і класи недільної школи, розташовані на другому поверсі.

Українських військових у цьому районі взагалі не було.

«Будь-яку будівлю можна відбудувати заново, – сказав Романюк. – Порівняно з іншими руйнуваннями в місті й багатьма смертями це взагалі не проблема».

Ірпінський офіс Місії Євразія, заснованої в 1991 році для поширення Євангелії в країнах колишнього Радянського Союзу, було зруйновано під час російського вторгнення.
Image: Джоел Керілет

Ірпінський офіс Місії Євразія, заснованої в 1991 році для поширення Євангелії в країнах колишнього Радянського Союзу, було зруйновано під час російського вторгнення.

Він додав, що хоча деякі українські протестанти і вважають церковні будівлі святими, але водночас більшість православних християн уважають храми чимось сакральним, місцем із божественною аурою, де людина спілкується з Богом. Їсти всередині не можна, і, звичайно, там немає туалету.

Це впливає на зусилля з надання гуманітарної допомоги. Із восьми православних церков в Ірпені тільки дві мають допоміжні будівлі. Він каже, що хоча тільки одну церкву було зруйновано, а її священик загинув під час авіаудару, постраждалих громадян пускають лише до допоміжних будівель. Один із православних священиків спробував організувати допомогу ширше.

«У нашій теології церковна будівля – це місце для служіння й поклоніння, – сказав Романюк. – Зараз вона стала домом для людей, що втратили доми, місцем, де задовольняються потреби всіх нужденних».

Він є пастором ІБЦ із 2009 року. В Ірпінь він разом зі своєю дружиною та дочкою повернулися 3 квітня, й зараз живуть на цокольному поверсі церкви разом із 40 іншими місцевими жителями, які втратили дах над головою. Його квартира не постраждала, хоча снаряд улучив у сусідній будинок. І хоча в половині міста 20 квітня знову ввімкнули електроенергію, родина Романюків живе там, де вони служать.

У певні години вранці та ввечері місцеві жителі можуть прийти й зарядити свої телефони. Щодня до 200 осіб одержують безкоштовні обіди. О 18:00 відбуваються перегляди християнських фільмів або духовні бесіди. Тим, хто цього потребує, роздають різне домашнє приладдя, а ще 30 людям похилого віку й інвалідам доставляють продукти харчування та ліки.

Останні три тижні члени церкви почали робити невеликий ремонт і закривати плівкою вибиті вікна та зруйновані дахи, щоб дощі ще більше не пошкодили будівлю.

Інші євангельські організації також стали більше часу приділяти служінню потерпілим мешканцям міста.

В Ірпінській Біблійній Семінарії під час вторгнення знайшли притулок 200 людей. Ще кілька сотень людей приходили, щоби брати питну воду й заряджати телефони, поки будівля не була зруйнована.
Image: Джоел Керілет

В Ірпінській Біблійній Семінарії під час вторгнення знайшли притулок 200 людей. Ще кілька сотень людей приходили, щоби брати питну воду й заряджати телефони, поки будівля не була зруйнована.

Яремчук. – І тепер війна вивела їх із класів і надала сотні можливостей попрактикуватися в служінні».

Він є президентом Ірпінської Біблійної Семінарії (ІБС) з 2008 року. Зараз він щодня підтримує зв'язок із 837 студентами семінарії у вечірній молитовній групі в соціальних мережах. Щотижня він готує 10-хвилинні духовні роздуми під назвою «Чашка кави з ректором», у яких закликає християн бути вірними під час життєвих випробувань і розповідає про останні події, що стосуються семінарії.

Найгірше сталося 20 березня.

ІБС теж розташована в підконтрольному Україні Ірпені, й у семінарії була електрика. До 1000 людей на день приходили в кампус, щоб набрати води та зарядити мобільні телефони. Крім того, тут проживало близько 200 осіб, які втратили свої будинки.

Контратака української армії була вже в активній фазі, коли росіяни розбомбили кожну з п'яти з'єднаних між собою будівель семінарії. Яремчук вважає, що це сталося через допомогу, яку семінарія надавала місцевим жителям. Знаменитий зелений дах було знищено разом із кухнею та класами на другому поверсі.

«З Божою допомогою ми все відновимо, – каже він. – Але тоді нам було сумно та боляче».

Ірпінська Біблійна Семінарія поки що не поспішає ремонтувати свою будівлю на випадок, якщо росіяни повернуться знову. 800 студентів наразі щодня підтримують зв'язок між собою та діляться духовними роздумами через Zoom.
Image: Джоел Керілет

Ірпінська Біблійна Семінарія поки що не поспішає ремонтувати свою будівлю на випадок, якщо росіяни повернуться знову. 800 студентів наразі щодня підтримують зв'язок між собою та діляться духовними роздумами через Zoom.

Кампус розчищають від уламків, але ремонт зачекає доти, доки ситуація не стабілізується. Росія може атакувати Київ ще. Але якщо статус-кво збережеться, ІБС планує відновити свою діяльність у вересні, можливо, очно, а якщо буде необхідно, то в режимі онлайн. Зараз до вивчення пропонується лише один курс, який викладають професори із США.

Його тема дуже своєчасна: «Душепіклування в критичних ситуаціях».

І хоча точно невідомо, наскільки серйозно кожен із 700 зареєстрованих студентів може присвятити себе навчанню, Яремчук чув безліч свідчень про їхнє активне служіння. Він каже, що вплив їхньої установи, що належить до Союзу євангельських християн-баптистів, відчувається через їхню роботу з надання гуманітарної та психологічної допомоги як у країні, так і в Східній Європі. Крім того, поширюється Євангелія, особливо в бомбосховищах.

Він порівнює Україну із Церквою в Діях 8:1–4. Члени церкви зазнавали гонінь, вони перебували в розсіянні, але в той же час вони займалися євангелізацією.

«Війна – це жахливо, але вона благотворно впливає на душі українців, – сказав Яремчук. – А до духовно омертвілої Європи наші біженці з Біблійного поясу несуть релігійне відродження».

Значну частину приміщень представництва Місії Євразія було зруйновано.
Image: Джоел Керілет

Значну частину приміщень представництва Місії Євразія було зруйновано.

Хорошим прикладом у цьому сенсі є Місія Євразія.

Коли Сергій Рахуба переїжджав із Москви до Ірпеня через тиск на євангельські християнські організації, він не очікував, що російський президент Володимир Путін піде за ним в Україну.

Місія Євразія придбала в місцевої пекарні приміщення для свого представництва, й замість фізичного хліба почала пропонувати хліб життя. Але коли регіон був захоплений окупаційними військами, російські військові відібрали приміщення й перетворили обидві квартири та гуртожиток на 38 людей на казарми.

На цокольному поверсі зберігалися боєприпаси. Бібліями російські військові забарикадували вікна. А 28 березня, коли росіяни зрештою відступили, вони спалили всю релігійну літературу й підірвали свої боєприпаси.

Разом із будинком.

«Ми плакали. Стільки спогадів, – каже Рахуба. – Це був центр, який обслуговував не лише Україну, а й усю Євразію».

Біблії та християнська література в Місії Євразія були спалені.
Image: Джоел Керілет

Біблії та християнська література в Місії Євразія були спалені.

Але зараз у Польщі є два центри, які займаються допомогою біженцям, а міжнародна діяльність у 14 країнах колишнього Радянського Союзу координується з Молдови. Ще чотири західноукраїнські центри обслуговують внутрішньо переміщених осіб, а в Луцьку друкується й поширюється вдесятеро більше Біблій, ніж було знищено в Ірпені.

«Молоді лідери, підготовлені в нашому центрі, наразі здійснюють служіння на лінії фронту, – сказав Рахуба. – Божа перемога буде більшою, ніж усі ці руйнування».

Баптисти, що залишилися в Ірпені, розпочали тривалий процес відновлення зруйнованих церков.
Image: Джоел Керілет

Баптисти, що залишилися в Ірпені, розпочали тривалий процес відновлення зруйнованих церков.

Романюк уже бачить і духовні проблиски.

Баптистська церква в Нових кварталах 8 травня відновила щотижневі богослужіння. Цього дня також відбулося перше богослужіння в Гостомелі, де 35 осіб приєдналися до нової дочірньої церкви ІБЦ, яка була заснована для супроводу гуманітарної роботи, яку там проводила Ірпінська Біблійна Церква.

У головній будівлі ІБЦ, яка залишилася неушкодженою, відбулося вже четверте богослужіння за участю 50 членів церкви, які повернулися до звільненого міста. До них приєдналися ще 50 віруючих з інших церков, які ще не відновили богослужіння, а також близько 100 містян.

Євангельські лідери з Ірпеня прийняли виклик, і вони мають надію.

«Коли ти бачиш, як протягом цілого місяця твоє місто знищується, ти розумієш, що це може торкнутися й тебе, – каже Романюк. – Але незважаючи на всі наші негаразди, Бог дав нам більше служіння, ніж ми мали раніше».

[ This article is also available in English 简体中文 繁體中文, and русский. See all of our Ukrainian (Українська) coverage. ]

July/August
Support Our Work

Subscribe to CT for less than $4.25/month

Read These Next

close