Jump directly to the Content

News&Reporting

Померла королева Великої Британії Єлизавета ІІ

Протягом свого правління, яке тривало 70 років, вона регулярно наголошувала на важливості своєї особистої віри.
|
EnglishespañolFrançais简体中文한국어ItalianoIndonesian繁體中文русский
Померла королева Великої Британії Єлизавета ІІ
Image: Джо Гідденс – WPA Pool / Getty Images / обробка Меллорі Рентш

Королева Єлизавета II померла у віці 96 років. Вона стала британським монархом, який правив найдовше за своїх попередників.

Протягом свого безпрецедентного правління королева Єлизавета II часто говорила про свою особисту християнську віру. Коли в 1952 році за традицією, заснованою її дідом Георгом V, королева виголошувала свою першу різдвяну промову, вона попросила молитися про свою майбутню коронацію.

«Я хочу попросити вас усіх, до якої б релігії ви не належали, молитися за мене в той день, – сказала вона, – молитися про те, щоби Бог дав мені мудрості й сили виконати ті урочисті обіцянки, які я промовлятиму, і щоб я вірно служила Йому й вам у всі дні мого життя».

Протягом понад 70 років після того Різдва, будучи одним з найбільш відомих і шанованих світових лідерів, королева відігравала свою глобальну та публічну роль і завжди була в центрі уваги. У той же час, вона демонструвала приклад особистого, індивідуального, всеохоплюючого та співчутливого християнства.

Королева Єлизавета II успадкувала деякі обов'язки з релігійної сфери. Вона була Захисницею віри та Верховним правителем англіканської церкви. Ці титули отримав правлячий монарх Великої Британії, коли в 1534 році Генріх VIII відмовився підкорятися Папі Римському. На своїй коронації в 1953 році Її Величність дала клятву «незмінно підтримувати й берегти основи англіканської церкви, її доктрину богослужіння, послух, а також принципи управління церквою, як це передбачено законами Англії».

До її обов'язків входило призначення архієпископів, єпископів і настоятелів кафедральних соборів англіканської церкви за поданням прем'єр-міністра. 1970 року вона стала першим монархом, який особисто вводив на посаду Генеральний синод і звертався до нього з промовою. Згодом королева почала робити це регулярно, кожні п'ять років, після виборів у дієцезіях.

Через три тижні після коронації вона, відповідно до історичного прецеденту, поклялася підтримувати церкву Шотландії, виконуючи свій обов'язок «берегти основи істинної протестантської релігії, як це передбачено законами Шотландії». Церква Шотландії є пресвітеріанською й визнає «Королем і Главою церкви» виключно Ісуса Христа, унаслідок чого Її Величність не має відповідного титулу й участі в житті церкви в якості регулярного її члена.

Більше, ніж просто традиція

Віра королеви була не просто продуктом шанобливого ставлення до історичної традиції. Під час свого правління вона висловлювала важливість своєї віри й рекомендувала своїм підлеглим також звертатися до цієї віри.

«Для мене вчення Христа й моя особиста відповідальність перед Богом складають ті рамки, у яких я намагаюся жити, – сказала вона в 2000 році. – Я, як і багато хто з вас, у важкі часи знаходжу велику втіху в словах і прикладі Христа».

2002 рік для королеви видався важким у плані особистих втрат – того року померла її сестра, принцеса Маргарет, і королева-мати. У своєму щорічному різдвяному зверненні вона говорила про те, що віра стала для неї підтримкою.

«Я дуже покладаюся на свою віру, яка допомагає мені жити як у добрі часи, так і у важкі, – сказала вона. – Кожний день – це новий початок. І я знаю, що єдино вірним буде такий підхід: намагатися робити те, що правильно, дивитися вперед, якнайкраще виконувати всі завдання сьогодення й довіряти Богові».

Королева послідовно використовувала свій вплив із тим, щоби забезпечити визнання та дотримання свободи віросповідання й віротерпимості у Великій Британії, Британській співдружності та в усьому світі. Послання Її Величності на Різдво та День Співдружності часто торкалися теми гармонійного співіснування та шанобливих стосунків між представниками різних релігій. Лідери різних релігійних течій і деномінацій на запрошення королеви та її чоловіка, герцога Единбурзького, регулярно брали участь у королівських церемоніях, у тому числі вінчаннях і службах подяки.

2012 року, в рамках святкування шістдесятирічного ювілею свого правління королева відвідала міжрелігійний прийом у Ламбетському палаці, організований архієпископом Кентерберійським, у якому взяли участь лідери восьми віросповідань, поширених у Великій Британії, у тому числі буддизму, юдаїзму, ісламу й індуїзму. На цьому заході королева сказала: «Віра відіграє ключову роль в ідентичності мільйонів людей, даючи їм не лише систему вірувань, а й почуття належності. Вона може бути стимулом для соціальної активності. І справді, релігійні групи можуть пишатися своїми численними діями, спрямованими на допомогу людям, які перебувають у нужді, у тому числі людям похилого віку, хворим, самотнім і соціально незахищеним особам. Вони нагадують нам про обов'язки, які виходять за межі турботи лише про себе».

Зусилля королеви в 2007 році здобули визнання від «Форуму трьох віросповідань», організації, яка працює над розбудовою взаєморозуміння та довгострокових відносин між людьми різних віросповідань та вірувань. Форум нагородив Її Величність Золотим медальйоном Штенберга за розвиток діалогу між віросповіданнями. Ця нагорода вручається людям, які сприяють розвитку миру та терпимості між людьми різних віросповідань.

Ймовірна спадкоємиця престолу

Майбутня королева Елізабет Олександра Мері Віндзор народилася 21 квітня 1926 року. Вона була первістком герцога й герцогині Йоркських і першою онукою правлячого монарха, короля Георга V, якому, як кажуть, подобалася задумлива, слухняна дівчинка, яку в родинному колі називали Лілібет. Батько Елізабет зійшов на престол в 1936 році в якості короля Георга VI, коли його брат, король Едуард VIII, зрікся престолу з тим, щоб одружитися з розлученою Уолліс Сімпсон.

Будучи ймовірною спадкоємицею престолу, Елізабет здобула домашню освіту й під час Другої світової війни пройшла службу в Жіночому допоміжному територіальному корпусі. У 1947 році вона вийшла заміж за Філіпа Маунтбаттена, який походив із грецької та датської королівських сімей. У результаті їхнього союзу, який тривав 73 роки, аж до його смерті в 2021 році, народилися четверо дітей: Чарльз, принц Уельський і прямий спадкоємець престолу, принцеса Анна, Ендрю, герцог Йоркський, і Едуард, граф Ессекський. Крім дітей, королева також залишила по собі вісім онуків та 12 правнуків.

З початку свого правління королева послідовно цитувала Писання, зокрема, під час своїх щорічних різдвяних звернень.

«Що може стати джерелом більшого натхнення й кращої настанови, – питала вона, – ніж вічні істини, що містяться в цій скарбниці, у Біблії?»

У своєму зверненні 2016 року Її Величність сказала: «Мільярди людей сьогодні дотримуються вчення Христа й знаходять у Ньому дороговказ для свого життя. Я є однією з них, оскільки приклад Христа допомагає мені бачити цінність того, коли маленькі речі робляться з великою любов'ю, хто б їх не робив і в що б не вірив сам».

Відносини з Біллі Гремом

Біллі Грем був її близьким другом, і в своїй автобіографії «Такий, який я є» він свідчив про любов королеви до Біблії, а також про силу та глибину її християнської віри.

«Ніхто в Британії не ставився до нас настільки сердечно, як Її Величність королева Єлизавета II, – пише Грем. – Майже кожного разу, коли ми бачилися, це відбувалось у теплій, неформальній обстановці, наприклад, за обідом чи вечерею, які часом проходили лише з нею, а часом у присутності кількох членів сім'ї чи близьких друзів».

Вони рідко розповідали про свої зустрічі, крім того, їхні стосунки не переходили в професійну площину, це була просто дружба, яка тривала понад 60 років, до смерті Грема в 2018 році. Він писав: «Я завжди звертав увагу на те, що королева дуже зацікавлена в Біблії та в біблійній звістці».

Із любові до Біблії та до Благої звістки королева взяла участь у публікації особливої книги на відзнаку її 90-го дня народження. Книга написана Кетрін Бутчер і Марком Гріном та озаглавлена «Королева-слуга й Цар, якому вона служить». Це своєрідний огляд християнської віри Її Величності, опублікований Британським біблійним товариством, яким опікувалася королева, спільно з HOPE та Лондонським інститутом сучасного християнства.

Її Величність особисто написала вступне слово й подякувала читачам за молитви та добрі побажання. «Я завжди була й зараз залишаюся дуже вдячною… Богові за Його незмінну любов. Я дійсно бачила Його вірність”, – написала вона.

Перед днем народження королеви в 2016 році книга була розіслана в тисячі церков по всій Великій Британії та до багатьох країн Співдружності. Вона стала настільки популярною, що Біблійному товариству довелося надрукувати 150000 додаткових екземплярів.

Виконання обіцянок

Частиною принцеса й частиною папа, піклувальниця й прабабуся, дипломат і послідовниця Христа, Її Величність королева стала силою, що стабілізувала країну й Співдружність у неспокійні часи історичних змін та технологічних проривів.

«Зрештою, монархія вказує на щось, що знаходиться за її межами, а саме на Божу велич, – написав Ян Бредлі, професор Школи богослов'я Сент-Ендрюського університету. – Вона заохочує використання таких даних Богом людських якостей, як шанобливість, вірність та шанування. Вона була схвалена й наділена повноваженнями швидше згори, ніж знизу».

Королева Єлизавета ІІ була саме таким монархом. Об'єднавши 20-е і 21-е століття, модернізм і постмодернізм, Її Величність вважала свою особисту віру в Бога й Христа своїм якорем під час багатьох бур, які їй довелося пережити, як публічних, так і особистих. Вона до кінця виконала свої урочисті коронаційні обіцянки Богу, жила вірно й служила людям.

Дадлі Делфс – колишній професор англійської мови та автор книги «Віра королеви Єлизавети ».

[ This article is also available in English español Français 简体中文 한국어 Italiano Indonesian 繁體中文, and русский. See all of our Ukrainian (Українська) coverage. ]

September
Support Our Work

Subscribe to CT for less than $4.25/month

Read These Next

close