Такер Карлсон узяв у Путіна інтерв'ю. Українські євангельські християни пояснили ширший контекст.

Такер Карлсон відроджує інтерес американців до України.

Після початку російського вторгнення 24 лютого 2022 року пройшло майже два роки, і з часом центр уваги США змістився з цього конфлікту між двома слов’янськими країнами на війну Ізраїлю та ХАМАС у Газі.

Багато американців, якими б співчутливими вони не були, втомилися від іноземних війн на тлі нагальних внутрішніх проблем у себе вдома. Однак інші вважають, що подальша підтримка України з боку США є недорогим засобом стримування російських імперських амбіцій.

Суперечливий оглядач, яким є Карлсон, представляє погляди Володимира Путіна.

Запити на інтерв’ю з російським президентом надсилали багато американських ЗМІ, однак таку можливість отримав Карлсон, оскільки його погляди «не є ані проросійськими, ані проукраїнськими, – заявив речник Кремля. – Вони проамериканські, але принаймні вони контрастують із позицією традиційних англосаксонських ЗМІ».

Карлсон сказав, що це дозволить глядачам побачити «правду», яку приховують західні журналісти.

Christianity Today запропонував українським євангельським лідерам прокоментувати будь-які згадки про релігію, які прозвучали в інтерв’ю. Семеро з них заявили, що не мають наміру спостерігати за розмовою, як сказав один із них, «пропагандиста» із «вбивцею мого народу».

За час двогодинного інтерв'ю Путін майже не дав їм ніякої поживи для роздумів.

«Нічого нового в цьому інтерв’ю не було, – сказав ректор Таврійського християнського інституту, м. Херсон, Валентин Синій. – Схоже, що це не що інше, як спроба зіграти на почуттях західної релігійної свободи».

Але, підкреслив Синій, Путін знову привернув увагу до своєї постійно згадуваної ідеології російського світу.

Протягом майже півгодинної безперервної відповіді на одне з питань Путін описав прихід християнства в Східну Європу, детально розповів про історію Росії й назвав Україну «штучною державою». У відповідь на питання про те, як він, будучи християнином, може віддавати накази про насильство, Путін говорив лише про «моральні цінності» Росії. Досліджуючи особисту віру президента, Карлсон запитав у Путіна, чи бачить він, як Бог діє у світі.

«Ні, чесно кажучи, – після паузи відповів російський президент. – Думаю, ні».

Christianity Today широко висвітлює російсько-українську війну, зокрема ми описували поляризовані думки американської громадськості, російськомовних пасторів США, які борються з пропагандою в церквах, і надавали поради щодо тлумачення дезінформації незалежно від її джерела.

Щоб зрозуміти будь-який конфлікт, необхідно знати його підґрунтя. Christianity Today публікував статті про те, як християнство прийшлов Україну та Росію, про 160-річну духовну історію сьогоднішнього розколу та про те, чому Україна кличе архангела Михаїла. Що стосується більш сучасної довоєнної історії, то Christianity Today має статті про українську політику, про намагання євангельських християн здобути вплив, а також про томос про автокефалію, який надав церковну незалежність половині православної церкви країни.

Але незважаючи на те, що наші українські джерела не схотіли скористатися зусиллями Карлсона, який намагався зрозуміти війну через риторику Путіна, вони були джерелом інформації при написанні більшості поточних статей Christianity Today.

Коли Росія якраз стягувала війська до кордону, у двох наших статтях ми навели точку зору українських євангельських християн, які в той момент знаходилися на роздоріжжі. А після початку вторгнення у двох інших статтях ми описали реакцію християнських лідерів на нову воєнну реальність, у якій вони опинилися. Коли виникла потреба в захисті Батьківщини, українські християни відкинули свій пацифізм, джерело якого знаходилося в менонітському русі, а іноземна місіонерська спільнота розповіла нам про свої погляди на ситуацію. У подальших статтях були описані способи, якими небайдужі християни можуть допомогти.

Нагальною потребою стала допомога мільйонам біженців, розсіяних по всьому світу. Головна стаття номера Christianity Today за червень 2022 року була присвячена цьому питанню, а інші репортажі зосереджувалися на реакції євангельських християн у Молдові, серед віруючих ромських меншин і в слов’янських церквах США. Ми також висвітлювали суперечливий прийом українських біженців у Росії.

Однією з цілей Карлсона було представити американцям російську точку зору. Christianity Today також постійно намагається зробити щось подібне за допомогою російських євангельських церков. Багато наших джерел просили не їх називати, щоб уникнути переслідування за російським законодавством, наприклад, коли вони висловлювали богословські аргументи на користь миру, але разом із тим, один російський лідер приніс українцям публічні вибачення.

Проблема безпеки була реальною. Один російський пастор виступив проти війни, і його змусили піти з церкви. Відомий лідер російських баптистів був вимушений залишити країну, щоб уникнути арешту. На основі перших повідомлень про сотні російських священнослужителів, які виступили проти вторгнення, була написана стаття про загальну думку російських християн щодо «спеціальної воєнної операції».

Потім Christianity Today запитав п’ятьох європейських євангельських лідерів, чи потрібно Росії більше «Бонхефферів».

Європа була не єдиним регіоном, який постраждав від війни, а євангельські християни в союзній Росії Білорусі побоювалися ще більшої ізоляції. Християнські лідери міркували, чи не є прийом українців свідченням расизму по відношенню до відкинутих сирійців та інших мусульман. Тайванці задавалися питанням, якщо Росію не відкинути назад, чи не вторгнеться Китай таким же чином до їхньої країни. Ізраїль мав справу з напливом євреїв як із Росії, так і з України, тоді як семінарія в Естонії робила все можливе, щоб примирити віруючих.

Після перших статей Christianity Today з’явилися інші – про молитви воєнного часу та улюблені біблійні вірші євангельської спільноти України, а також про руйнування семінарій та церков – спочатку в списку зруйнованих перебувало 500 релігійних об’єктів, а з минулого місяця, після оновлення списку там перебуває 630 об’єктів, але служіння, незважаючи на це, продовжується. Віруючі жінкита семінаристи благали про допомогу, а війна тим часом прийшла до Ірпеня, Бучі та Херсона.

Image: Український інститут релігійної свободи

У головній статті Christianity Today за лютий 2023 року розповідалося про те, що євангельські лідери були готові «зустрітися з Богом у будь-який момент», а фоторепортаж показав фронтове життя капеланів. Служіння продовжувалося в українських християнських навчальних закладах, продовжувалося також і тюремне служіння, у тому числі серед російських військовополонених, і радіослужіння, незважаючи на обмеження у використанні російської мови.

Такі обмеження часто підкреслювали коментатори на кшталт Карлсона, а особливо вони наголошували на нещодавно введених обмеженнях, які загрожують пов’язаній із Москвою Українській Православній Церкві (УПЦ). Christianity Today висвітлював перші спроби УПЦ продемонструвати свою незалежність від Росії, а також реакцію на це в Україні, коли вона збиралася прийняти, а нещодавно й прийняла закон, який нібито повністю «заборонить» цю історичну конфесію.

[ This article is also available in English and русский. See all of our Ukrainian (Українська) coverage. ]