Jump directly to the Content

News&Reporting

На тлі війни між Ізраїлем та Хамасом місцеві християни відчувають праведний гнів і шукають надію в Євангелії

Терористичні дії забрали тисячі життів, але євангельські християни й месіанські євреї Палестини мають багато спільного – потрясіння, горе та молитви про мир і справедливість.
|
EnglishespañolPortuguêsالعربيةFrançais简体中文한국어Indonesian繁體中文русский
На тлі війни між Ізраїлем та Хамасом місцеві християни відчувають праведний гнів і шукають надію в Євангелії
Image: picture alliance / Ахмад Хасабалла / Stringer / Getty / обробка Christianity Today
Ліворуч: ізраїльські військові, які загинули під час боїв з ісламістськими бойовиками з Хамасу. Справа: наслідки ізраїльських авіаударів у секторі Газа.

Світ обурений як приголомшливою кількістю жертв – у війні між Ізраїлем і Хамасом загинуло щонайменше 1200 ізраїльтян і 1100 палестинців, а й жорстокістю Хамасу.

На фестивалі було вбито понад 200 молодих людей, села та ферми зазнали набігів та терору, а приблизно 150 заручникам було оголошено, що вони помруть, якщо ізраїльські повітряні удари по сектору не припиняться.

Оскільки припинення ударів малоймовірне, кількість жертв, напевно, збільшиться.

Ізраїль призвав 360 тисяч резервістів і готовий розпочати наземну операцію в секторі Газа. Відповідно до військової стратегії протидії тероризму з використанням переважної сили, минулі конфлікти у 40-кілометровій смузі, оточеній з усіх боків Ізраїлем, мали тяжкі наслідки. Наприклад, у сутичках 2014 року загинуло 73 ізраїльтянина та 2100 палестинців.

Весь цей час багато ізраїльтян жили в страху. З моменту одностороннього виходу Ізраїлю з сектора Газа у вересні 2005 року Єврейська віртуальна бібліотека нарахувала 334 смертні випадки, що сталися внаслідок терористичних атак, і щонайменше 20 648 ракет та мінометних мін, випущених по ізраїльській території.

На тлі таких цифр місцеві віруючі, незважаючи на етнічні відмінності, досягли у своїх відносинах певного балансу. Ми взяли інтерв’ю у трьох месіанських євреїв, трьох палестинських євангельських християн та двох християн, які зараз мешкають за межами своєї рідної Гази.

Спільні потрясіння

«Рівень ненависті й зла, присутнього в цих діях, справді шокує, – сказав Елі Бірнбаум, директор філії громади «Євреї за Ісуса» в Тель-Авіві та Єрусалимі. – Це не схоже ні на що, що ми бачили останні кілька десятиліть, і люди глибоко вражені».

За його словами, атаки на його район настільки інтенсивні, що люди змушені залишатися вдома. Він постійно спілкується з сім’єю, друзями та 50 штатними співробітниками. Громада, за його словами, робить усе можливе, щоб залишатися на зв’язку та надавати підтримку.

У суботу, коли стався напад, Бірнбаум та інші парафіяни зібралися разом, щоб помолитися. Вони точно не знали, що їм робити. Якогось моменту вони почали розповсюджувати молитовні записки, у яких закликали молитися за благополучне повернення заручників. Хтось просто запалив свічку.

«Євреї за Ісуса» також збирали припаси для переміщених сімей та солдатів, що перебувають біля кордону.

Принаймні один месіанський єврей Девід Ратнер загинув за свій народ. Його командир назвав його героєм війни, який врятував життя п’ятьом товаришам по службі під час штурму їхнього посту 400 бойовиками Хамасу. Він був поранений у шию, але продовжував битися наступні вісім годин.

Коли Бірнбаум говорив про це зі своїми дітьми, він дав їм пораду рішуче протистояти бажанню ненавидіти ворогів. Він закликає ізраїльтян добиватися справедливості, але не мстити. І він просить усіх виявляти щиру турботу як про євреїв, так і про палестинців, і молитися за сектор Газа та його звільнення від Хамасу.

«Що ми можемо зробити, щоб представляти Господа зараз, коли в нашій країні криза? – запитує він. – Будь ласка, моліться за нас, щоб ми були мудрими у виборі того, як саме ми повинні проливати Його світло зараз у цьому дуже темному місці».

Грейс Аль-Зугбі, діячка теологічного просвітництва з Палестини, також шукає своє світло.

«Церква намагається вхопитися за будь-який проблиск надії, – каже вона. – Ситуація викликає глибоку тривогу, звірства жахають».

Вона також була шокована ракетним обстрілом, коли ракети, випущені з протилежного боку, падали біля її будинку у Віфлеємі. Люди, побоюючись ескалації, кинулися до продуктового магазину, щоб запастися товарами. Населення зараз і без того страждає через ізоляцію. Аль-Зугбі каже, що втрата туристів ще більше руйнуватиме економіку, але церква при цьому прагне бути якомога кориснішою.

Її негайною реакцією на події стала гаряча молитва про припинення конфлікту.

«Господи, візьми все це зло, розбий його, як скло, і подрібни так, щоб від нього нічого не залишилося, – молиться Аль-Зугбі. – Наша надія на те, що одного разу Твій шлях переможе».

Вона закликала віруючих з обох боків бути миротворцями. Християн з усього світу вона просить уникати «злих спотворень». А для себе вона обрала 121-й псалом: «Миру бажайте для Єрусалиму: нехай будуть безпечні, хто любить тебе».

Спільні відстані

Ханна Массад, колишній пастор Баптистської церкви Гази, звертається до досить короткого 122-го псалму: «Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо ми надмірно сповнені зневаги» (122:3).

Массад був першим місцевим пастором. Прослуживши на цій посаді 30 років, він пішов після подій 2007 року, коли на його церкву було скоєно напад, а одного молодіжного служителя з дочірньої християнської книгарні було викрадено та вбито. Він на собі відчув войовничість бойовиків і розуміє страх Ізраїлю.

Наразі він є громадянином Сполучених Штатів. Крім щотижневих психологічних консультацій через Zoom та практично щоденного спілкування з членами церкви, він тричі на рік буває в Газі, де роздає гуманітарну допомогу та надає загальну підтримку членам церкви.

За його словами, його остання поїздка закінчилася два тижні тому, і ставлення до нього з боку ізраїльтян було трохи кращим, ніж зазвичай. Прикордонні органи Ізраїлю прагнуть практикувати у відносинах із США принцип взаємності щодо безвізового в’їзду, тому процедури для осіб із подвійним громадянством США та Палестини були дещо спрощені. Цього разу, коли він в’їжджав через Єрихон, очікування при проходженні контролю безпеки становило лише одну годину.

«До нас ставляться не як до звичайних людей, які мають людську гідність, – каже Массад, – а відповідно до наших документів».

Для більшості палестинців, каже він, це приниження. В умовах блокади, що розпочалася у 2007 році, 50 відсотків населення Гази є безробітними, 65 відсотків живуть за межею бідності, і лише 17 тисячам із 2,3 мільйона людей дозволено шукати роботу в Ізраїлі. Це число коливається залежно від політичних змін, а на контрольно-пропускних пунктах цих людей перевіряють набагато ретельніше. Інші застрягли в Газі.

«Це велика в’язниця, – сказав Массад. – І зазвичай при кожному відвідуванні я бачу, що все стає трохи гіршим, ніж було до того».

А тепер у зв’язку з війною Ізраїль заявив, що відключить в секторі Газа електрику та воду. Розчарування зростає. Массад каже, що його батько колись сподівався на створення палестинської держави, зараз йому вже 60 років, і він запитує, чи це колись взагалі станеться. Але місцеві християни не підтримують насильство, яка б сторона його не виявляла.

«Це не та гідність, якої ми прагнемо, – сказав Массад. – Наш приклад – Ісус. І щоразу, коли хтось дійсно зустрічає Його, Бог наповнює серце цієї людини любов’ю до всього людства».

Навіть коли його будинок зруйновано.

До квартири його співвітчизника з Гази Халіла Саєха потрапила ізраїльська ракета. Нині він та його родина знайшли притулок в одній із трьох церков у секторі. Вони, як і 250 000 інших людей, які сховалися в школах та інших установах, є переміщеними особами. Всесвітня організація охорони здоров’я закликала створити гуманітарний коридор.

«Вони вважали, що будинок є для них найбезпечнішим місцем, і ледве вибралися з-під завалів», – сказав він.

Нині Саєх перебуває в США та в рамках ініціативи «Агора» разом з іншими палестинцями та ізраїльтянами працює над просуванням культури конституційної демократії. Він каже, що радий бачити, що американці засуджують напад Хамасу. Водночас він каже, що був розчарований тим, що страждання його народу так легко ігноруються.

Біблійним текстом втіхи для Саєха є Псалом 72, де автор майже піддався заздрості до процвітаючих нечестивців, проте потім сказав: «Понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе! А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю».

І в цьому його послання зрозуміле.

«Не піддавайтеся ненависті, трайбалізму чи почуттю помсти, – сказав Саєх. – Працюйте старанно, щоб покласти край не лише цьому кривавому раунду насильства, а й структурній несправедливості окупації, щоб ми могли жити в мирі».

Спільний гнів

Джеймі Коуен, юрист із месіанських євреїв, обурений структурними змінами, які передували війні й становили загрозу для Ізраїля. За його словами, після свого повернення на посаду прем’єр-міністра в складі вкрай правої коаліції, до якої, крім іншого, входять колишні єврейські терористи, Біньямін Нетаньяху розколов країну в спробі докорінно перебудувати судову систему.

Крім того, намагаючись зобразити себе миротворцем у відносинах із зовнішнім арабським світом, удома Нетаньяху ще більше розпалював маргіналізовану палестинську спільноту, санкціонувавши будівництво нових незаконних поселень.

«Щось мало статися, і цього разу це сталося, – сказав Коуен у відеозверненні. Це дуже небезпечний час для країни».

Він молиться за швидкий розгром Хамасу, який, можливо, хотів перешкодити Нетаньяху досягти угоди з Саудівською Аравією. Але справжня загроза лежить на півночі, каже він, де тисячі високоточних ракет Хезболли готові до ураження найдальших ізраїльських міст. Як тільки ця війна закінчиться, Коуен хоче, щоб уряд пішов у відставку й було створено комісію, яка визначить, що спричинило «колосальні» провали цієї адміністрації в розвідці та підготовці до війни.

«А зараз ми відчуваємо глибокий смуток і гнів, – сказав він, – через жахливу загибель невинних єврейських сімей».

Євангельські християни Палестини тим часом хочуть допомогти. Конвенція євангельських церков Ізраїлю оголосила, що будь-який переміщений месіанський віруючий може знайти притулок у сім’ях її членів.

«Що ми, араби-палестинці, громадяни Ізраїлю, можемо запропонувати як християни в такий час? – сказав у проповіді перед своєю церквою в Назареті голова конвенції Ботрус Мансур. – Відповідь – Ісус».

Він знаходиться у безпечному північному регіоні – йому потрібно лише перевірити, чи готове його сховище. Він планував сказати проповідь про церковне управління, але війна змістила акценти. Більшість служіння була присвячена молитві, і він підбадьорив віруючих цитатою з Франциска Ассизького: «Зроби мене знаряддям твого миру». Незважаючи на тяжкі почуття, християни мають бути миротворцями.

Навіть коли вони пашать гнівом – з різних приводів.

«Люди незадоволені жорстоким нападом Хамасу, – каже Мансур. – Але вони також вважають, що насильство триватиме доти, доки не буде справедливого вирішення конфлікту».

Як і Коуен, він молиться, щоб Бог замінив нинішнє керівництво країни. Уривком із Писання, який був би втіхою для всіх, він вибрав Плач Єремії 3:22–23: «Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя, нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!»

Спільна Євангелія

«У цій ситуації немає нічого правильного чи хорошого, – сказала Лайза Лоден, месіанська єврейка, членкиня Віфлеємського інституту миру та справедливості. – Але є сильне бажання побачити, як Господь використає ці події, щоб залучити людей до Себе».

Лоден живе в прибережному місті Нетанія на північ від Тель-Авіва і є однією із керівників громади віруючих, яка з початку війни вже організувала безліч молитовних зборів. Вони просили Божої милості до мирних жителів як в Ізраїлі, так і в секторі Газа. Вони молилися за своє керівництво, за заручників та за тих, хто втратив близьких.

Вони молилися за швидке припинення конфлікту, за справедливість і за те, щоб християни з обох боків не відокремлювалися одне від одного. Вона також звернулася з закликом до віруючих усього світу, які спостерігають за тим, що відбувається.

«Не приймайте відразу чийсь бік, – просить Лоден. – Але вступайте в реальний діалог і шукайте вирішення цього важкорозв’язного конфлікту».

Пастор Мунір Какіш із Рамали, президент Ради помісних євангельських церков Святої Землі висловлюється таким чином.

«Моліться за обидві сторони, – сказав він. – Ми не можемо бачити Божих цілей, але Він є суверенним».

На служінні його церква була переповнена. Усі були напружені. Він говорив про молитву, і вони співали разом гімни про мир Божий. Деякі сім’ї, що емігрували з Гази, турбувалися про своїх родичів, які залишилися там.

Тим часом, побоюючись, що вторгнення Ізраїлю в Газу спровокує повстання на Західному Березі та подальшу ізоляцію всього міста, Какіш також почав запасатися товарами та домовився з місцевим бакалійником щодо приготування продуктових наборів.

Надалі може бути ще багато жертв.

Останнє, що він сказав, стосувалося географії. Боротьба за територію не має сенсу.

«Якщо будь-яка із сторін захопить землі від Середземномор’я до Тихого океану, але не матиме Ісуса, то в цьому не буде жодного сенсу, – сказав він. – Всім потрібен Ісус».

За участю Джеремі Уебера

[ This article is also available in English español Português العربية Français 简体中文 한국어 Indonesian 繁體中文, and русский. See all of our Ukrainian (Українська) coverage. ]

January/February
Support Our Work

Subscribe to CT for less than $4.25/month

Read These Next

close